Реалізація державної молодіжної політики неможлива без періодичного осмислення її результатів, визначення проблем і досягнень, узгодження подальших напрямів роботи.
Все це стало предметом всебічного обговорення під час парламентських слухань про становище молоді в Україні, які проведено 27 листопада 2002 року в сесійній залі Верховної Ради України.
У слуханнях взяли участь народні депутати України, заступники голів Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних державних адміністрацій, обласних рад, керівників структурних підрозділів у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, лідери всеукраїнських молодіжних громадських організацій, керівники обласних комітетів молодіжних та дитячих організацій, представники міжнародних структур, з якими налагоджено співпрацю у розв’язанні молодіжних проблем.
Під час слухань обговорювалася щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінетові Міністрів України «Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки)», презентація якої відбулася напередодні, 26 листопада 2002 року.
Учасники слухань обговорювали широке коло питань.
Своє бачення молодіжної політики висловив народний депутат, Голова Партії національно-економічного розвитку України Павло МатВІЄнко. Він, зокрема, сказав: «Шановні учасники парламентських слухань, шановні присутні народні депутати, дозвольте за дорученням групи «Європейський вибір» теж висловити нашу думку щодо стану молоді в нашій державі.
Державна політика України є пріоритетним напрямком діяльності держави і здійснюється в інтересах молоді, нашого суспільства та української держави загалом.
Одним із найголовніших завдань молодіжної політики є створення необхідних умов для зміцнення гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, допомога молодим людям у реалізації і самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив. Залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України, надання державою кожній людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному вихованню.
Основоположні принципи державної молодіжної політики: по-перше, повага до поглядів молоді та її переконань, залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні і реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема. По-друге, правовий та соціальний захист молодих громадян з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку. По-третє, сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства.
Головними напрямами державної молодіжної політики в Україні є розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантії для здобуття молоддю освіти, забезпечення зайнятості молоді і її правового захисту, створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх розвитку, охороні та відтворенні навколишнього природного середовища.
Формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України, охорони здоров’я молоді. Формування у неї глибокої потреби у духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які б забезпечували здоровий генофонд народу України.
В Україні сформовані відповідні структури, які здійснюють реалізацію державної молодіжної політики. Так, при державному комітеті у справах сім’ї та молоді працюють дитячі, юнацькі заклади за місцем проживання, центри соціальних служб для молоді та спеціалізовані заклади, що діють при них.
Вдосконалюється система пошуку і підтримки талановитої молоді, організація культурно-мистецьких заходів для молоді.
Однак останнім часом продовжує поглиблюватися ряд негативних тенденцій у сфері освіти, професійної підготовки, працевлаштування та соціального захисту молоді.
Сьогодні особливої проблемності набули для української молоді питання освіти, працевлаштування та житла. Як відомо, напрямок життя та індивідуального розвитку молодої людини залежить від того, яку освіту молода людина здобуде. Згідно зі статтею 53 діючої Конституції України, яка гарантує, що кожен має право на освіту та додатково зазначає, що громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах. Але реальна ситуація – це недостатній обсяг бюджетних навчальних місць та розповсюджена практика контрактного навчання, що склалася в системі освіти, фактично порушує права молодих громадян України.
В освітній галузі гострою залишається проблема виплати заробітної плати і стипендії. Не все ще зроблено для зміцнення матеріально-технічної бази позашкільних закладів. Знову повертаючись до Конституції України, стаття 43 наголошує: «кожен має право на працю». Держава має створити умови для здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Але на теперішній час не виконуються вимоги статті 7 Закону України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні в частині працевлаштування молоді та надання їй першого робочого місця, що призводить до зростання безробіття серед молоді.
У статті 47 Конституції України записано: «кожен має право на житло». Це означає, що держава має створити умови, за яких кожен громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Для молоді це питання стоїть дуже гостро. Фондом сприяння молодіжному житловому будівництву розроблено механізм надання пільгового довготермінового державного кредиту на будівництво житла, але, на жаль, він реально не діє.
Крім того, недостатня увага надається пропаганді серед молоді здорового способу життя, поліпшення здоров’я молодих людей, запобігання їх захворюванням. Потребує активізація роботи щодо запобігання поширенню вживання молоддю наркотичних речовин. Недостатньо застосовується напрацьована роками практика організації спортивно-виховної, культурно-освітньої роботи за місцем проживання молоді, не впроваджуються нові її форми.
Механізм формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні передбачає виділення з Державного та місцевих бюджетів цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики.
Тому просто необхідне встановлення ефективного контролю за використанням бюджетних коштів для створення більш сприятливих умов для розвитку молоді. Дякую за увагу».
За результатами слухань визначено стратегічні напрями державної молодіжної політики на наступний період.
Механізмами її реалізації визначено ряд законопроектів і в першу чергу проект Закону України «Про затвердження Національної програми підтримки молоді на 2005-2008 роки», який подано на розгляд Верховній Раді України і передбачається за результатами слухань винести на затвердження у першому читанні.
Метою Програми є забезпечення соціального становлення і розвитку молоді, реалізація її конституційних прав та свобод, посилення координації зусиль держави і громадськості у сфері вдосконалення державної молодіжної політики.
Сьогодні, коли економіка України, переборовши тривалий і хворобливий спад, починає поступово розвиватися, коли в суспільстві з’явилися паростки оптимізму, для країни дуже важливо не втратити темп позитивних змін. На вістрі перетворень, як зазвичай, буде молодь. Вона є осередком нових знань, ідей, можливостей, головний замовник на гідне майбутнє і головний стратегічний ресурс суспільства. Але, з іншого боку, молодь вимагає пильної уваги суспільства і довгострокових інвестицій, без яких її потенційні можливості ніколи не розкриються.
Ось чому, на переконання учасників слухань, державна молодіжна політика й надалі повинна залишатися одним з пріоритетних напрямів діяльності держави. Фото Віталія ПРИХОДЬКА
|
