Барабанним боєм завершилась японська осінь в Україні. На сцені столичного театру ім. Івана Франка виступив гурт японських барабанщиків Да.К.Т., що народився у липні 1999 року.
Хіроші Мотофуджі, Аджьо та Норіакі Секігучі дають три версії своєї назви. Перша – ієрогліфічна: люди, які вдосконалюють життя. Друга – звукова. Японські барабани мають специфічну гаму звуків: «дон», «ка», «тен». І третя – сценічна: випускати енергію, що накопичилася. Енергія виконавців втілилась у глядачів, які після останньої оголошеної композиції вправно барабанили ногами по підлозі під супровід овацій. А коли Хіроші виконав зі сцени гімн України у супроводі барабанів, дехто з присутніх у залі пожалкував, що на відміну від японського музиканта і досі не знає слів.
Аджьо, Хіроші та Норі напередодні концерту влаштували майстер-клас у дитячій академії мистецтв, де дітлахи намагалися впоратися з японськими барабанами Wadaiko.
Ці традиційні інструменти вирізняються чистим та величним звучанням і з давніх-давен у Японії без них не обходиться жодне свято.
 Виконавці з гурту Да.К.Т. – професійні барабанщики. Але вони сповідують не тільки традиційну японську музику, а й вивчають різні стилі та ритми Азії, Африки, Америки. Намаганням об’єднати у своїх виставах не тільки музику, а й спорт, вони прагнуть популяризації барабанів серед молоді. Бо згадують, що дитяче захоплення барабанами їхні однолітки не завжди сприймали з розумінням.
Київська програма – це результат трирічної спільної роботи і пошуків. Усі композиції написані лідером гурту Аджьо. Він і його однодумці переконані, що з допомогою барабанів можна передавати не тільки стан людини, але і її почуття.
Сергій ЦИГАНКОВ
Фото автора Кордони, що не розділяють серця– Ще на вокзалі, де нас зустрів президентський оркестр, ми відчули, що приїхали до сябрів, - сказав міністр культури Республіки Білорусь Леонід Гуляко, який очолював офіційну делегацію на Днях культури Республіки Білорусь в Україні.
У Києві та Яготині виступали білоруські митці – заслужений артист республіки Олег Мельников, лауреати міжнародних конкурсів Тетяна Кнутович, Андрій Поночевний, Державний ансамбль танцю Білорусі, вокальний ансамбль «Камерата». Кияни мали змогу ознайомитися з творами сучасних білоруських художників. На любителів кіно чекала вдала екранізація повісті Богомолова «У серпні сорок четвертого», остання робота режисера Михайла Пташука та мелодрама «Поводир» Олександра Єфремова, який щойно повернувся з Тайваню, де представляв свою стрічку на фестивалі «Golden Horse».
– Після розпаду Союзу наш кінематограф переживає кризу духовності, - зазначив Олександр Єфремов. – Складається враження, що замість водогону під'єдналися до каналізації. Я прагнув створити фільм, у якому діють звичайні люди, які намагаються примиритися з цим життям.
Свій перший приз Олександр Єфремов отримав у Києві на фестивалі «Молодість-77» і переконаний, що географічні кордони не розділяють ні наших сердець, ні взаємних симпатій.
|
