Використавши англійську мову, як (трипільський) ключ, нам вдалося розгадати значення древньої назви «Україна». Логічність такого кроку підтверджує й інформація із Енциклопедії Британка, де професор Річард М. Вільсон пише: «Англійська та більшість європейських мов походять із прамови, що нею розмовляли десь 5 тисяч років тому в Південній Русі».
Хибність дотеперішніх підходів щодо розгадки цієї назви, як на нашу думку, полягала в тому, що для розгадки надзвичайно древньої назви (найімовірніше трипільської) використовувались «юні» слова сучасної української мови і, зокрема, слова «країна», що не є логічним хоча б тому (вибачте за банальність), що наші пращури найімовірніше не відвідували уроків географії. Саме це «нестикування» слів у часі і не могло дати правильної розгадки. Назва «Україна» відома з писемних джерел з 1060 року, і це є переклад більш давнього джерела, де Григорій Богослов нарікає, що «но і ноне по українам моляться єму». Тобто моляться давньому язичеському богу вдома, у своїх хатах!, а в церкви християнські ходити не бажають. Що й не дивно – нове завжди сприймається не відразу.
Отже, йдеться про хати. Цю здогадку підтверджують і пізніші джерела, де говориться про «україни київські», «україни волинські» та інші. Тобто наші предки найперш україною нарекли рідну домівку, а вже згодом та назва закріпилась за назвою країни і її мешканцями, адже все велике завжди починається з малого! А оскільки археологічні дані нам підказують, що ті хати будувались із глини (хати-мазанки) і для їх спорудження повсюдно на Україні використовувалася саме глина (на відміну від наших сусідів), то тією глиною без сумніву є охра, віхра, яка ймовірно у наших пращурів звучала як «укра».
Адже говір із домінуванням звуку [у] і досі є типовим для Півночі Полісся. Підтвердження цьому ми знаходимо в численних похідних словах від охра (укра). Це і «окраса» (порівняйте – англійське (ochres), «украшати» (ochre shade); і охорона (охрана) – (ochre anne(x). Архаїчний вислів «(о) храни тебе Бог» також бере свій початок від віхропомазання у наших пращурів; і «окреслювати» (ochre slew), буквально – окреслив. Спробуймо уявити усю магічність і утаємниченість цього дійства нашого пращура, який окреслив (ochre slew) магічне коло фарбою-охрою, яка, змішана із тваринним жиром (як фарба), широко використовувалася у численних ритуалах і оберегах у наших пращурів. Друга частина назви України якраз і означає хату, житлове приміщення для спільного проживання людей – inn. І це підтверджує археологічна наука. Наші предки трипільці мешкали великими сім’ями у своїх хатах із господарськими прибудовами (те, що сучасний англо-російський словник подає як «постоялый двор»). З англійським «inn» споріднене наше «сіни», яке в латинській і більшості європейських мов відоме і до сьогодні також як «sinus» (приміщення, замкнутий об’єм). З допомогою англійської мови (трипільського ключа) прочитуються гідроніми і давні топоніми України. Набувають цілком конкретного значення давні українські прізвища. Англійська мова присутня у сучасній українській мові буквально цілими висловами, що свідчить лише про одне: древність, трипільськість нашої рідної мови. Варто лише вслухатися у звичні й такі рідні нам від народження материнські слова з відстані трипільської доби і тоді навіть наш найбільш український із усіх танців – гопак виявиться «hop pack» (танці гуртом)! Оксана та Олександр ЯНЧУКИ
с. Ярунь, Житомирська область між іншимДелегація Українського національного комітету Міжнародної торгової палати (МТП) під час перебування у Франції на 184-й сесії Світової ради МТП порушила питання щодо внесення заповідника Трипілля (Київська область, с. Трипілля) до списку об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Про це повідомив президент Українського національного комітету МТП Володимир Щелкунов. Він також зазначив, що внесення Трипілля до списку ЮНЕСКО дасть змогу включити селище до престижних міжнародних туристичних маршрутів, що сприятиме поліпшенню «місцевої фінансової ситуації». В. Щелкунов зазначив, що на сьогодні до списку об’єктів світової культурної спадщини ЮНЕСКО від України внесені: заповідник Софія Київська (з 1990 року), Києво-Печерська лавра (1990) та історичний центр міста Львова (1998). Також розглядаються питання про внесення до цього списку міста Кам’янець-Подільський, історичного центру Чернігова, дендропарку «Софіївка» (Умань) та біосферного заповідника «Асканія-Нова» (Херсонська область). За словами директора Київського обласного археологічного музею Миколи Городецького, на внесення до заявки заслуговують також розкопки Майданицького поселення площею 400 тисяч га (Черкаська область), а також кераміка Трипільської культури, її символи та розпис. Відкриття Трипільської культури відомим дослідником Вікентієм Хвойком у 1897-1899 роках засвідчило, що найдавніші цивілізації існували не лише в долині Нілу та міжріччі Тигра і Євфрату, а й на території сучасної України. Вчені вважають, що Трипільську культуру в світі досліджено лише на 15 відсотків.
|
