Квітневе прозріння
Мій друг – квітневий легкокрилий вітер –
Всю ніч немов наспівував пісні. 
В дворі лікарні розплітавши віти,
Він про весну нагадував мені. А вранці він таки угомонився,
Награвся та навіявся всуціль...
І я на деревця в вікно дивився,
Долаючи недуги щемний біль. Недуга ж пропікала моє тіло,
У скроні стукотіла молотком.
Та я тримався, хоч і неуміло,
І лікували всі мене гуртом. Тоді згадались мамині рецепти,
Її житейські ліки і чуття.
І додавались оцету “проценти”,
Щоб я скоріш вертався до життя. Перетерпів, і, витримавши болі,
Зі мною настраждалась і сім’я...
А вітер квітня, що шугав на волі,
Забув, що другом залишаюсь я. Дочці Яринці в дитинстві
Усі малі – цікаві діти,
Вони уміють краще жити,
Батьків навчають – не журитись,
Довкруг уважно роздивитись. Бо ж не таке життя печальне,
Коли є слово привітальне,
Коли воно звучить весною
Та березневою струною. Така і в нас росте Яринка –
Своя у хаті веселинка.
Вона ще пташеня безкриле,
Та вже розумне, щире, миле.
До сонця руки простягає
І навіть з небом розмовляє. Таке дитяче жартування,
А для батьків – живе втішання.
Тому я щиро привітаю,
Весни Яринці побажаю.
Щоб обминали всі недуги,
Щоб не було в житті наруги.
Щоб і теперішнє, й майбутнє –
Було для неї незабутнє. Та щоб збувалися в надії
Усі людські високі мрії.
Такі від березня вітання
Та ще від серця побажання.
| Київський монолог
Рідний наш Києве,
Саде квітучий.
Звіку омріяні
Київські кручі. Щирою шаною
Ти нас віншуєш,
Цвітом каштановим
Серце чаруєш. Києве-ратнику,
З повною честю
Сяєш Хрещатиком,
Вабиш Печерськом. В кожній обнові
Славен трудами,
Вічній любові
Освітлюєш брами. Києве зоряний,
Завжди зі мною...
Небо озонове
Над головою. Був ти величний,
Був ти грозовий.
Сонце – в обличчі,
Мужність у слові. День твій від роду –
Поступ людини.
Гордість народу,
Честь України! |
Друкується за книгою Володимира Матвієнка
«На рідних роздолах».
Київ, «Український письменник»
Невід’ємна частина світової
цивілізації
 Невід’ємною частиною не лише української історії, а й світової цивілізації, назвав Національний культурно-історичний заповідник «Софія Київська» Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах.
Прем’єр-міністр вважає так не лише через те, що «Софія» 1990 року внесена до списку Всесвітньої культурної історичної спадщини ЮНЕСКО, а й тому, що «це наша історія, яка нам сьогодні потрібна для виховання справжніх патріотів, яким близькі духовні, історичні, культурні цінності українського народу». За словами керівника українського уряду, ці надбання лежать в основі життя людини, консолідації нації і ефективного розвитку держави.
На думку Анатолія Кінаха, нині першочерговим завданням є поступова підготовка і затвердження загальнонаціональної комплексної програми «Збереження культурно-історичних пам’яток і національних заповідників», яка сприятиме захисту і збереженню історичних цінностей. Особливо це необхідно врахувати зараз, під час формування Державного бюджету України на 2003 рік, сказав він. Крім того, глава уряду вважає, що необхідно об’єднати зусилля як центральних властей, так і Київської міської державної адміністрації, суспільства, вчених, істориків, щоб пам’ятки Національного заповідника «Софія Київська» слугували не лише нам, а й прийдешнім поколінням.
|
Шановний
Володимире Павловичу!
Ми дуже раді, що наше прохання не залишилося без Вашої уваги і що ми отримали відповідь так швидко. Ми щиро вдячні Вам за Ваші книжки і аудіокасети, вони є дійсно корисними для нашого центру. Ваша підтримка є важливою і необхідною для нас, вона сприяє розвитку української культури у нашому місті.
Нам було б дуже приємно, якби центр «Сузір’я» існував під Вашим патронатом. Сподіваємось на подальшу співпрацю та бажаємо Вам успіхів у роботі і творчого натхнення.
З глибокою повагою,
директор Централізованої
бібліотечної системи м. Євпаторії
Світлана Дмитрівна Арихіна
|
|
