Бобслей часто порівнюють з автоперегонами: той самий шалений ризик та скажені швидкості. Тому не дивно, що водії «бобів» гордо іменують себе пілотами. У льодяному жолобі їм доводиться демонструвати воістину філігранну майстерність. А ще бобслей – спорт для вибраних. Саме його обрав своїм хобі, наприклад, принц Монако Альберт, який взяв участь вже у п’яти Олімпіадах. Для України це досить екзотичний вид спорту. Але, водночас, і традиційний, адже катання з гір взимку – одна з найпопулярніших зимових розваг. Санки є майже в кожній родині. І, гадаю, у нас знайдеться багато фізично міцних хлопців (а може й дівчат?), які мріють зійти на п’єдестал Зимової Олімпіади.
Всеукраїнська федерація бобслею заснована в січні 1998 року. Того ж року молода команда українських спортсменів-бобслеїстів вперше взяла участь в Олімпійських іграх у Нагано, де посіла 23 місце. В Солт-Лейк-Сіті наша «двійка» фінішувала з 34-им результатом, «четвірка» – з двадцять другим. І майже відразу після цього з’явилася перша сенсація – на чемпіонаті світу в Голландії четвірка українських бобслеїстів – Олег Поливач, Богдан Замостянник, Олександр Стрельцов та Юрій Журавський вибороли 2 місце. «Двійка» Олександра Іванишина та Олександра Стрельцова була п’ятою. А з вересневого чемпіонату Європи наша «двійка» привезла бронзу.
Так Україна стрімко увірвалася до еліти світового бобслею. Тепер перед спортсменами ставляться найвищі завдання. Подальші цілі – призові місця на змаганнях усіх рівнів. Але за рахунок чого їх досягати? У нас є величезний ентузіазм організаторів, повна самовіддача спортсменів і … все. Для великих спортивних досягнень необхідна повноцінна матеріальна база – це аксіома. Так ось, бази у нас немає навіть неповноцінної. Федерація бобслею заснована на базі приватного спортивного клубу «Асканія». Президент федерації – Сергій Шведовський – людина, з якої почалося становлення українського бобслею. Водночас він є тренером національної команди, директором спортклубу та офіційним дистриб’ютором бельгійської компанії з виробництва компресорів «Атлас Копко». Функціонер, спортсмен та бізнесмен в одній особі. Відповідаючи на запитання, які стосунки склалися з установами, що відповідають за розвиток спорту на державному рівні, С. Шведовський зазначає, що взаємини добрі. Але держава підтримки вітчизняному бобслею майже не надає. Пообіцяли оплатити фарбування машин для виступів на минулій Олімпіаді, але грошей не виділили досі. Дали форму для спортсменів, але її якість така, що навантаження при тренуваннях вона не витримує… Спортсмени, які представляють національну збірну з бобслею, офіційно вважаються безробітними. Для того, щоб конкурувати на світовій арені з 56 країнами, в яких розвивається бобслей, Україні треба законодавчо врегулювати питання діяльності приватних спортивних клубів.
Належно тренуватися наші хлопці не мають змоги, адже бобслейних трас в Україні не існує. Найближча з них розташовується в Німеччині. Відтак доводиться використовувати «опосередковані способи підвищення рівня техніки й фізичної підготовки»: спортсмени займаються легкою та важкою атлетикою, штангою, навіть боксом. Тренуватися ж на трасі вони можуть тільки безпосередньо на самих змаганнях. Після багатогодинних перельотів, не даючи часу організму на акліматизацію, хлопці відразу вирушають освоювати трасу. Тут вже починається справжній екстрим. Навантаження під час спусків таке, що непідготовлена людина, зазвичай, втрачає свідомість. Коливання ваги спортсмена в цей час становить 5-10 і більше кілограмів. Українські бобслеїсти не мають грошей на елементарні вітаміни. При цьому, як заявляє президент Федерації бобслею України, наші спортсмени не поступаються у більшості технічних компонентів визнаним лідерам швейцарцям, а в деяких навіть переважають їх. Найслабкіше місце нашої команди – це розгін. І одна з причин цього – не вистачає загальної маси через відсутність повноцінного харчування. Перемагають голодними.
У спортсменів напівжартома запитали, чи не виходив на зв’язок з ними президент Лукашенко у світлі того, що до Білорусі перебралася лідер українського біатлону Олена Зубрилова. Хлопці сумно усміхалися і скромно мовчали. Гостроту моменту розрядив їхній тренер, пожартувавши, що він так часто буває у відрядженнях, що, мабуть, прогаяв дзвінок. Сергій Швидовський: «Своїми блискучими виступами збірна України гучно заявила про себе у світі. Доходить до того, що нашим спортсменам пропонують гроші за невихід їх на старт. Але медаль не продається!»
Клим ЩЕРБАТИЙ
Пам’ять минулого століття

4 вересня 1948 року в м. Бершадь відбулася перша після війни обласна спартакіада сільської молоді Вінницької області. На стадіоні «П’ятирічка в чотири роки» у ній взяли участь понад 1500 фізкультурників та близько 15 тисяч глядачів з районів області. Після параду на полі стадіону відбулися показові виступи видатних майстрів спорту країни на чолі з гімнасткою Н. Бочаровою. Ця традиція показових виступів збереглася до цього часу. Відзначимо деяких переможців цих змагань: стрибки у висоту – Р. Грифін (Козятинський р-н), стрибки в довжину – С. Плюшко (Погребищенський р-н), біг на 3000 м – К. Савчук (Муркуриловецький р-н), біг на 100 м – Д. Кравченко (Дашевський р-н), штовхання ядра – А. Сторожук (Бершадський р-н). Серед жінок – у бігу на дистанції 100 м – перемогла О. Балацька (Гайсинський р-н), стрибки у висоту – Д. Коротицька (Іллінецький р-н), стрибки в довжину – О. Поперечна (Дашевський р-н), біг на дистанції 800 м – Т. Загороднюк (Бершадський р-н). В естафеті 4х100 м серед жінок виграла команда Гайсинського р-ну, а серед чоловіків – Дашевського р-ну. Серед штангістів переміг Б. Вдовиченко (Гайсинський р-н), серед велосипедистів – К. Стеценко (Ситковецький р-н). На IV сесії Вінницької обласної ради депутатів трудящих («Вінницька правда», 4 січня 1949 р.) було прийнято рішення залучити в 1949 році 500 тис. трудящих області до занять фізичною культурою. Спорт входив у сільський побут. Наприклад, 19 березня в м. Бар проходила така конференція. Головою районного спортивного товариства «Колгоспна нива» обрано І. Прошкіна – кращого фізкультурника с. Войнашівка. 24 березня проходили районні змагання з гирьового спорту. Відзначимо, що серед гирьовиків середньої ваги І місце виборов колгоспник артілі «Нове життя» с. Комарівці В. Шевчук, серед спортсменів важкої ваги – Н. Ткачук (с. Глинянка). 8 травня 1949 року у Вінниці відбувся фінал огляду фізкультурно-масової роботи в області. Далі буде
|
|