Березнева заметіль
Раптова березнева заметіль
У гості завітала на прощання –
Сипнула щедрим снігом звідусіль,
Мов знала, що снага її остання.
І тихо-легко слалась на поля,
Даруючи свої білясті мрева...
Та вже весною дихала Земля
І набухали соками дерева. Летюча мить у сніжного життя.
І тільки зроду вічне проростання.
Так і людські нестримні почуття
Віщують нам і зустріч, і прощання.
Травнева сповідь
Співали в травні солов’ї,
І ми їх слухали до ранку...
Збентежені думки мої
Лягли на землю-полісянку. Білів туман у сивині,
Я не ховав свойого болю.
Снувались роздуми сумні,
Що ми розлучені з тобою. І що без тебе ця весна –
Немов загублена підкова,
Немов обірвана струна
Мого обпаленого слова. Забуду співи солов’я,
І радість на вітрах загине.
Повір і знай,
без тебе я
Не піднімусь на верховини. Та й сам я – вітер без мети,
Колючий, мов гілки ожини.
Народжений для самоти
І недосяжний для дружини. Хоч любий образ у мені
І ти в уяві мов ікона.
Та затужила в глибині
Душа, як птаха безборонна. Дай Бог їй чути солов’їв,
Співати з ними до світанку,
Щоб знов життя я повторив,
Як вічну мамину веснянку.
На спогад
Вино французьке душу сколихнуло
У вересневім парку – в Нью-Джерсі.
Солоним вітром, як життям, війнуло,
Стояла осінь в сонячній красі. І мріялось душі про видноколи,
Щоб ластівкою в небесах літать,
Щоб обійняти високості й доли,
Собі і світу щастя побажать. Друкується за книгою Володимира Матвієнка
«На рідних роздолах»
Київ, «Український письменник»
Великий сміхотворець
 80-річчя визначного українського поета-гумориста Павла Прокоповича Глазового вже заздалегідь віщувало, що цього разу на поклик його музи і його серця злетяться гумористи з усієї України, а, можливо, й світу. Потрібно сказати, що справді, як гадалося, так сталось: творчо-мистецький вечір відомого поета-гумориста викликав небувалий приплив численних шанувальників непересічного таланту, великого сміхотворця, сеньйора українського гумору, який у повноті високих творчих енергій засвідчив, що порох у порохівницях ще є! Що козацькому сміху, як шаблі та люльці, не гаснути і не щербитись у віках.
Того вечора ціле гроно найталановитіших артистів-виконавців, так, здавалося, розхитували стіни палацу «Україна», що хвиля сміху котилася по всенькій Україні, долинаючи аж до Закарпаття, гучно відлунюючись від Карпатських гір до берегів Чорного моря, а звідти – котячись приазовськими степами до чернігівських краєвидів, то застигаючи, то раптом вибухаючи сплесками аж на козацькій Хортиці, засвідчуючи, що не все ще й так погано у гумористичних засіках нашого неповторного українського гумору.
І не було дивиною, що гаряче слово поета-гумориста вже давно прижилося не лише в Україні, але й далеко за її межами, на багатьох континентах, про що засвідчили тисячі листів і телеграм з усіх куточків колишнього Союзу, відлунюючись аж у далекій Канаді, яка делегувала на цей славний і незабутній вечір поета Павла Глазового і свого посланця-гумориста.
Поміж привітань на ім’я Павла Прокоповича Глазового якось особливо тепло і зворушливо пролунало поздоровлення від працівників одного із спонсорів вечора – Промінвестбанку, яке виголосив відомий український письменник, народний артист України Григорій Булах. Він сказав:
– Дорогий і вічно молодий Павле Прокоповичу! У цей воістину святковий і величний вечір, Вам, найпотужнішому гумористу планети Україна, від найпотужнішого Промінвестбанку, який завжди Вас високо цінував і шанував, передаю цю адресу, в якій сконденсовано любов і почуття багатотисячного колективу Промінвестбанку, який щиро пишається, що в Україні є такий неперевершений майстер слова, Патріарх Українського гумору, як Ви.
Не одне покоління сміялося і не одне покоління ще буде сміятися, читаючи Ваші неповторні гумористичні твори. Своє сонячне привітання і ці запашні осінні троянди, посилає Вам Ваш літературний побратим, Голова Правління Промінвестбанку, заслужений діяч мистецтв України, професор, відомий поет-пісняр Володимир Павлович Матвієнко. А водночас і свій бліц-експромт, імпровізацію на теми ваших віршів:
Його байки і вірші –
Дотепом багаті:
Про пияку і неробу,
І про Вовка і Вівцю.
Люблять гумор Ваш –
У кожній хаті,
Як ось баєчку оцю:
Злодій завжди, де б не жив,
Сорому не має.
Гроші з пазухи у баби
Витяг у трамваї...
– Як же ти це допустила?
Дід її питається.
– Я думала, – плаче баба,
Що він залицяється...
Тут мораль – усім відома,
Нічого нового!
Щоб не плакать, а сміятись –
Читай Глазового!
І щоб злодій не страшний був,
Ні вночі, ні зранку –
Тримай гроші не в пазусі,
А в Промінвестбанку!!!
Поліна ЧУЖАКОВА, студентка
історичного факультету
Національного університету ім. М. Драгоманова
|
|
