| |
13 вересня в Національній опері України відбувся вечір пам’яті жертв терористичних актів 11 вересня 2001 року в Америці.
Київський концерт можна назвати сумною музичною естафетою, розпочатою американським хором міста Сіетла та підтриманою всіма континентами світу, коли о 8.45 за нью-йоркським часом почав  звучати «Реквієм» Моцарта.
Слухачі перебували в полоні великої і вічної моцартівської музики. Вперше на сцені київського театру разом виступили Російський національний симфонічний оркестр (диригент Володимир Співаков), солісти: ліричне сопрано Дженіс Чандлер, США, Елза Маурус (меццо-сопрано), Франція, тенор із Південної Кореї Роберт Лі, канадський бас-баритон Дезмонд Берн і хор Національної опери України під керівництвом Льва Венедиктова.
Хобарт Ерл, керівник Національного Одеського філармонічного оркестру не приховував свого хвилювання:
– Музика все сказала. Для мене терористичні акти в Нью-Йорку та Вашингтоні поділили життя на дві половини: до і після трагедії. Того фатального дня я репетирував симфонію Дворжака «З Нового світу» – найвідоміший твір слов’янської музики, написаний композитором у Манхеттені. Завдяки трансляціям CNN про жахливу драму не тільки всі дізналися, але могли бачити, як усе відбувалося. Кадри, продемонстрованi на екранi, створювали враження, що це не новини, а кадри з фільму-катастрофи. Тисячі людей загинули через політичні амбіції й релігійний фанатизм. Фактично світ стояв на межі війни. Адже після цих терористичних актів усі країни земної кулі оголосили про бойову готовність. Сьогоднішній концерт – данина пам’яті жертв 11 вересня. Ми всі отримали урок, що тільки разом можна перемогти зло.
Зі слів головного хормейстера Національної опери України Льва Венедіктова, для вокалiстiв працювати з Володимиром Співаковим було насолодою. «Ми розучили «Реквієм» усього за десять днів, дві спільні репетиції, і вийшли на сцену, – розповів Лев Миколайович. – Співаков – дуже тонкий музикант. У Володимира Теодоровича інтонаційний лад скрипаля. З ним легко працювати. Він знає, чого хоче добитися від музикантів і співаків. При цьому його підхід до Моцарта багато в чому не традиційний, але маестро зумів переконати артистів у своєму трактуванні. Маестро Співаков підкреслив, що для продовження концерту він вибрав музику Петра Чайковського – сюїту до балету «Лускунчик», щоб усі присутні, хоч на хвилинку, повернулися в дитинство, у казку, де зло перемагає добро.
Володимир Співаков зазначив: «Ми трохи наблизилися до думки, що все людство – це одна людина».
Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Фото Сергія ЦИГАНКОВА
Не все в житті шоколад
Осінній сезон Центр сучасного мистецтва відкрив виставкою швейцарських митців «Не тільки шоколад». Організаторів виставки цікавило передусім питання самоідентифікації, самовизначення митця в мистецтві. На нього намагаються відповісти 9 художників і мистецьких груп, які сповідують різні напрямки і представляють різні художні школи Швейцарії. Троє з представлених у експозиції митців раніше бували в Україні, де зробили частину робіт.
 – Молоді швейцарські митці звернули свій погляд на Схід, до України, й зустріч із новою для них культурою надихнула їх на творчість. І при цьому вони відкрили і щось спільне, і нове та вражаюче, – зазначив Посол Швейцарії в Україні Жан-Франсуа Каммер. – Мистецтво – це новий, неочікуваний погляд на речі. Нормально, коли мистецтво провокує: ставить під питання поверхневий, зручний та звичний погляд на речі. Мистецтво допомагає руйнувати упередження і кліше. «Не тільки шоколад» породжує питання: чого ще треба? Або: що ховається за солодкою шоколадною попоною?
На думку куратора Бернгарда Бішоффа, треба спробувати за допомогою виставки протидіяти явному міфові про Швейцарію як про країну шоколадних гір і чистих гірських озер.
|
| |
