| |
Нещодавно газета «Хрещатик» надрукувала матеріал щодо стану готовності київських дитячих садочків прийняти малюків після канікул. Газета посилається на Київську міську адміністрацію, яка дала низку доручень управлінню освіти та науки, серед яких: «подбати, аби затишні будівлі не розпродали бізнесменам, котрі обладнають у колишніх дитячих спальнях офіси, а майданчики зрівняють з землею». Після тієї наради «управлінці-освітяни були налаштовані оптимістично». Але зараз, пише газета, «персонал дошкільного закладу №23 у провулку Шевченка з острахом чекає, що одного чудового дня надійде повідомлення: «садочок закривають». Газета посилається на завідувачку названого дитсадка Тетяну Войтюк, що згідно з розпорядженням Київради, земельну ділянку в провулку Шевченка, 11 відвели Промінвестбанку. І далі, що фінансисти мали б звести малюкам із «аварійного садочка» інше приміщення. Та жодних порухів не помічено».
Але, як каже російське прислів’я, «и на старуху бывает проруха».
Колеги з «Хрещатика» не помітили стиль роботи місцевих чиновників, що «служать» міській раді. Як казав Аркадій Райкін, у таких випадках діє «гра в дурочку». Це означає, що один керівник приймає рішення, а інші його передають по ланцюжку, якому кінця немає. Тож Промінвестбанк зобов’язали побудувати нове приміщення садочка у визначеному міською владою місці. Ще в грудні 1998 року було отримано від Київської міської державної  адміністрації лист-дозвіл на проектні роботи на реконструкцію будинку під дитячу установу №23 по вул. Паньківській, 14-б (№002-896). Але цей лист був лише відпискою. Насправді Промінвестбанк ошукали. Ніякі майже півмільйона гривень – вартість викупу будівлі – нікому не були потрібні.
Новим листом-дозволом (№002-379 від 4.10.2000 р.) запропоновано переселення дитячого дошкільного закладу на вул. Горького, 4б. При підготовці передпроектних робіт з’ясувалося, що і тут садочок будувати не можна, оскільки земельна ділянка не визначена і ніхто не збирався її надавати. Чергове прохання Промінвестбанку увінчалося розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28.08.2001 №1792 наступного змісту:
 «Промінвестбанку: забезпечити інвестування, проектування та будівництво спеціалізованого дитячого дошкільного закладу на 60 місць по вул. Златоустівській, 4-20 замість існуючої будівлі спеціалізованого дитячого дошкільного закладу № 23, що розташований на пров. Т. Шевченка, 11 і підлягає знесенню та бізнес-центру з паркінгом на 150-200 автомобілів на пров. Т. Шевченка, 11 до 31.12.03. Дитячий дошкільний заклад побудувати до 01.07.02. Після завершення будівництва цього дитячого дошкільного закладу передати його в установленому порядку до комунальної власності територіальної громади м. Києва».
 У свою чергу, Промінвестбанк, замість аварійної будівлі, що тримається завдяки металевим тяжам, розробив проект сучасного дитячого храму з плавальним басейном, музичним, спортивним залами та просторими гральними і спальними кімнатами загальною площею 1398 кв.м., який коштуватиме понад 3 мільйони гривень. Реалізація проекту залежить від того, ЧИ ВИДІЛИТЬ КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ за зазначеною адресою. Усі необхідні документи та узгодження знаходяться в Головному управлінні земельних ресурсів, а рішення досі нема, хоча минув рік.
Ходять чутки, що міська рада і не збирається надати Промінвестбанку дозвіл на будівництво, оскільки має «більш достойного» партнера. Наскільки це правда – час покаже. Але вочевидь в піку Промінвестбанку, будинок по вулиці Малопідвальній, 4 передається Донецькому промекономбанку. І це тоді, як ще кілька років тому Промінвестбанк пропонував за свої кошти зробити реконструкцію всього кварталу.
 Через ЧОТИРИ РОКИ не вирішується нагальне для дітей питання. Що це? Стиль місцевих чиновників, чи щось інше, обумовлене безмежною владою? Держава шукає західних інвесторів, які коштують дорого і економічно, і політично. А власних фактично «знищують». Тож про який інвестиційний клімат можна говорити?
Газеті «Хрещатик» слід проаналізувати такий стан речей.
І це не єдиний випадок. Ми продовжимо наводити факти у наступних випусках газети «Обрій ПІБ».
Але що є абсолютно вірним, так це те, що хтось не хоче, щоб діти отримали нове приміщення з басейном, спортивним та музичним залами, просторими кімнатами для ігор та відпочинку.
Сергій ЦИГАНКОВ,
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
| |
