В житті і в спогадах

Пісенна доля митця

Нещодавно на Сумщині завершився ХІІ Всеукраїнський сільський фестиваль мистецтв «Боромля – 2002». Свято селян і митців, приурочене до Дня Незалежності України, традиційно проводить Асоціація діячів естрадного мистецтва України на цій благословенній землі. До речі, це єдиний сільський фестиваль в Україні.

Як і годиться, цьогорічна «Боромля» не стала винятком. Місцеві жителі могли побачити й почути як молодих виконавців, так і визнаних майстрів української пісні і слова. А саме: народних артистів України Дмитра Гнатюка, Анатолія Литвинова, Людмилу Довгань, Миколу Свидюка та інших.

У рамках фестивалю проходив конкурс на краще виконання пісень про українське село. Найвищу нагороду в ньому здобула юна співачка, чарівна киянка Марта Спіженко. Чудовий твір у її виконанні, який має промовисту назву «Лелеча пісня» на вірші заслуженого діяча мистецтв України Володимира Матвієнка, полонив серця компетентного журі, на чолі з народним артистом України, академіком Анатолієм Авдієвським. Та й не могла не схвилювати надзвичайно прониклива мелодія у поєднанні з талановитими рядками, як скажімо:

У лелеки власна пісня
Хоч земля його – Полісся.
Щовесни він прилітає
І живе у нашім краї.

Недаремно ж у народі живе повір’я, що лелеки споконвіку приносять щастя. А для Марти Спіженко лелека Володимира Матвієнка приніс уже не одну нагороду.

Варто наголосити, що пісні на вірші Володимира Матвієнка неодноразово отримували нагороди у престижних фестивалях і конкурсах «Пісенний вернісаж», «Шлягер», «Азовські вітрила», «Дитячий пісенний вернісаж» тощо. Його твори мають у своєму репертуарі не лише юні співаки, але й відомі виконавці, серед яких народні артисти України Фемій Мустафаєв, Ніна Шестакова, Олександр Гурець, Валентина Степова, заслужені артисти України Ірина Семененко, Василь Волощук, Семен Торбенко, Ірина Шинкарук та інші. Назву бодай кілька пісень з творчого доробку Володимира Павловича. Це «Величаві Карпати», «Пісне моя зоряна», «Три весни», «Поліські в’язи», «Маки червоні», «Срібна тополина», «Школо моя», та багато інших прекрасних пісень. З творчістю Володимира Матвієнка можна детальніше ознайомитися в книжках «Пісне моя зоряна», «На рідних роздолах» та «Душі моєї хвилювання».

Любов до слова прийшла до Володимира Павловича, звичайно ж, у рідному краю, на мальовничому Поліссі, де він народився. Саме тут, у селі Білка, на землі дідів і прадідів народились його перші вірші, які пізніше увійшли до збірки «Люблю я свою Україну». До речі, в цьому селі створена не одна пісенна перлина Володимира Павловича, серед них уже згадані вище «Поліські в’язи».

У родинному подвір’ї Матвієнків колись давно лелеки звили собі гніздо і впродовж багатьох років не розлучаються зі своєю Білківською домівкою. Тому цілком природно, що під лелечими крилами і під синьозорим небом Полісся щораз народжуються нові неповторні пісенні твори нашого видатного сучасника, фінансиста і поета Володимира Павловича Матвієнка.

«Адже сердечна пісня, як ніякий інший жанр, всеоб’ємна. Вона поєднує в собі не лише лірику і героїку, але й людські поривання з найвеличнішими надіями епохи».

Цим визначенням відомого майстра пісенного жанру я і хочу завершити свої нотатки.

Ярослав СИНГАЇВСЬКИЙ