| |
1-2 вересня тривала робоча поїздка по виборчому округу № 66 народного депутата України Павла Матвієнка. Дата була вибрана не випадково – привітання поважного гостя з Днем знань чекали школярі, їхні батьки та вчителі у багатьох школах Коростенського, Лугинського, Народицького та Овруцького районів Житомирщини. Першим у програмі поїздки був візит до неповної середньої школи в селі Латаші поблизу Народичів.
 На жаль, починати розповідь про свято доводиться із зовсім неприємних речей. Але замовчувати проблему не маємо морального права – це трагедія Полісся, нашої півночі, біль всієї України, можливо, всього людства. Під’їжджаючи до районного центру, на своєму шляху ми зустрічали села, в яких цього року навчання не почалося. Як не починалося воно вже багато років, і як не розпочнеться, мабуть, вже ніколи – ці села мертві, скрізь радіоактивно забруднена територія. Страшне слово «Чорнобильська зона». Та й самі Народичі свого часу були віднесені до зони безумовного відселення.
 Хоча багато мешканців покинули Народицький район, тут і досі сіють хліб, вчать дітей, святкують ювілеї. Так, 1 вересня відзначила 100-річчя свого заснування Латашівська школа. З її стін за ці роки вийшло багато майбутніх агрономів, зоотехніків, вчителів. І, звичайно, професіоналів робітничих спеціальностей. За століття школа бачила багато. Сивочолі випускники на святі згадували, як після війни вони самотужки робили чорнила. Чорні – з сажі, червоні – з буряків. За кілька днів чорнила густіли, доводилося виготовляти їх знову. Не було ні паперу, ні підручників. Але навчання не припинялося. Голодні вчителі вчили голодних дітей розумному, доброму, вічному. На плечах цього прошарку сільської інтелігенції завжди лежав особливий непомірний тягар.
Голова Народицької райдержадміністрації Василь Назарчук, передаючи Латашівській школі матеріальну допомогу з нагоди ювілею, так звернувся до скромних і мудрих сільських педагогів:
– Сьогодні я хочу сказати слова величезної вдячності тим вчителям, які весь цей складний час мали сміливість, мужність і терпіння. Я завжди вважав, що вчитель повинен мати таку заробітну плату, щоб його не тяготило підсобне господарство, щоб він мав можливість збагачувати свій інтелект, поліпшувати свої професійні здібності, брати участь у вихованні дітей не тільки під час уроків, а й після шкільного дзвоника.
Павло Матвієнко:
 – Ще під час виборчої кампанії я звернув увагу на те, що більшість шкіл потребують сучасної матеріальної бази для повноцінного навчання. Зі свого боку, як народний депутат України, я докладатиму максимум зусиль для того, щоб питання, які стосуються забезпечення освіти, вирішувалися у першочерговому порядку. Депутатська група «Європейський вибір», до якої я входжу, ці проблеми неодноразово порушувала. У вересні починається робота Верховної Ради, буде розглядатися звіт уряду, прийматиметься бюджет, і ми плануємо відстоювати інтереси освітян і освіти загалом. Всім школярам я бажаю отримати гарні знання, які допоможуть їм стати справжніми громадянами України. Вам, дорогі батьки, дякую за підтримку на виборах, і я впевнений, що запропонована мною програма буде послідовно виконуватися з урахуванням усіх побажань, які ви надавали.
Павло Матвієнко побажав латашівським школярам, серед яких того дня було 4 першокласники, насамперед, міцного здоров’я задля майбутніх успіхів у навчанні. А ніщо так не зміцнює молодь, як спорт. Відтак діти отримали у подарунок комплект футбольних та волейбольних м’ячів та спортивну форму. У коридорі школи я побачив багато дипломів за високі досягнення на змаганнях районного рівня з міні-футболу. Тож, гадаю, ці подарунки виявилися дуже доречними.
 На цьому сюрпризи для школярів Житомирщини, влаштовані народним депутатом Павлом Матвієнком та працівниками Промінвестбанку, не закінчилися. 4 футбольних та 3 волейбольних м’ячі разом з волейбольною сіткою отримали учні середньої школи села Васьковичі Коростенського району, маленька сільська школа у Красноставі Лугинського району раділа кольоровому телевізору «Самсунг», у СШ №5 міста Коростень шкільні свята відтепер зможуть знімати на цифрову відеокамеру, СШ №1 міста Овруч отримала в подарунок комп’ютер. Музичний центр, принтер та м’ячі поповнили майно школи смт. Ігнатпіль Овруцького району.
Відкрив Павло Матвієнко і урочисту лінійку в школі батьківського села Білка на Коростенщині. Ця сільська школа є радістю і гордістю білківчан. Вона не має номера, адже вона єдина в селі, проте в неї є ім’я: «Школа імені Володимира Павловича Матвієнка». Кілька років тому будівля старої школи була в аварійному стані, проводити там заняття стало небезпечно. Директор Ніна Мельниченко безуспішно обходила всі можливі інстанції. Вже був готовий проект нової школи, розроблена документація, але грошей на будівництво не знаходилося. І однієї ночі Білка прокинулася від гуркоту – школа завалилася. На щастя, ніхто не постраждав. Почали вчити дітей у старому будинку культури. Втративши надію на допомогу від держави, білківчани звернулися до свого видатного земляка Голови Правління Промінвестбанку Володимира Матвієнка.
Ніна Миколаївна Мельниченко:
– Тоді ми написали Володимиру Матвієнку листа, де так і сказали: сталася велика біда – завалився другий дім наших дітей – школа. Він зміг відшукати кошти на цю святу справу, і було вирішено побудувати нову школу. Будівництво тривало рівно рік, і 25 серпня 2000 року відбулося урочисте відкриття. Ця школа – наша велика мрія. Вона здійснилася завдяки Володимиру Павловичу Матвієнку. Для нашого колективу це людина, якій ми завдячуємо буквально всім: батьки – здоров’ям дітей, адже в тій школі діти губили здоров’я і зір, там і холод був, і протяги, і темінь. Ми, вчителі, – роботою. Адже питання постало так, щоб взагалі ліквідувати школу.
Зараз у школі є практично все для навчання. Найголовніше, чим ми пишаємося, це сучасний комп’ютерний клас, який нам теж подарував банк. А те, що ми не повністю забезпечені підручниками, це тому, що в нас збільшується кількість учнів. Зараз у нас 115 учнів, а два роки тому було лише 80.
– Якщо б не Володимир Матвієнко, скільки ви ще чекали б на нове приміщення?
– То була б біда! Ми вже й не чекали. Разом з батьками навіть звернулися до адміністрації, що не відкриємо навчальний рік – не можемо вести дітей в аварійну школу.
– Як Ви гадаєте, чи розуміють діти, що такі умови є далеко не скрізь?
– Думаю, розуміють. Маленький приклад – кілька років тому Промінвестбанк подарував нам 50 парт. Сьогодні, якщо пройти по класах, ви не побачите анінайменшої подряпинки, не те що написів. Значить, діти бережуть, значить, вони цінують, значить, вони вдячні.
Виступаючи перед школярами, Павло Матвієнко побажав школярам бути гідними свого славного земляка, у школі імені якого вони вчаться:
– Я дуже радий, що сьогодні ми разом зустрічаємо це свято, коли проведено реконструкцію будинку культури, коли вже другий рік працює нове приміщення школи, є комп’ютерні класи, є гарні умови для навчання. Тепер ми від вас, шановні школярі, чекаємо віддачі – досягнень у навчанні та гарних оцінок. Хочу побажати вам міцного здоров’я та гарного настрою. Більше посміхайтеся, будьте оптимістами і все у вас вийде!
Клим ЩЕРБАТИЙ
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
| |
