З творчістю поета і прозаїка Миколи Сингаївського я знайомий давно.Читав і перечитував його поетичні збірки, зокрема «Земле, чую тебе», «З березнем по землі», «Я родом із пісні», «Вогненна трава», «Мої сторони світу»,«Дорогою зорі», «Спадщина», «Листи до жайворонків» тощо.
Микола Федорович працює в різних жанрах, пише для дітей і дорослих, багато перекладає з інших мов. Взагалі за роки творчої праці побачило світ понад шістдесят книжок письменника. Крім того, М. Сингаївський відомий публіцист, часто виступає в пресі зі статтями, нарисами, журналістськими роздумами на теми культури, духовності, економічних та соціальних проблем.
Окремо хочу сказати бодай кілька слів про його пісні, а їх налічується майже п’ятсот. Назву лише деякі з них: «Чорнобривців насіяла мати», «Розляглося наше поле», «Безсмертник», «Від серця до серця», «Україно, зоре моя», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Рушники», «Пролітали гуси», «Зорепад», «У вікна дивляться Карпати», «Джерело».
Поема «Пам’ять Поліської пущі» – це ще одна сповідь поета, присвячена рідному краю, а точніше, поліському селу Білка і його трудівникам. Мені особливо приємно, що це село мого батька, а отже, родинне, близьке і дороге мені. Тож разом з поетом я знову повертаюсь до витоків життя, до витоків родоводу. А такі миттєвості людської долі – неповторні і незабутні.
Поему «Пам’ять Поліської пущі» читайте тут
Павло Матвієнко,
народний депутат України,
голова Партії національно-економічного розвитку УкраїниПоему «Пам’ять Поліської пущі» читайте на стор. 6-7
