Одним з перших навчальних закладів України, який здійснює підготовку майбутніх банкірів, став Київський інститут банківської справи. Він гармонійно поєднав у собі вивчення теорії та її застосування на практиці, оскільки багато студентів працюють у Промінвестбанку, а випускники стовідсотково працевлаштовуються в цій найпотужнішій в Україні банківській установі. І витоки цього поєднання – у його ректорові і водночас Голові Правління Промінвестбанку, професорові Володимирі Павловичі Матвієнкові. З ним, визнаним фахівцем і вченим, напередодні другого випуску вузу розмовляє кореспондент Прес-служби Промінвестбанку.
– Володимире Павловичу, ідея створити Інститут банківської справи – Ваша. Чим вона була зумовлена, що підштовхнуло до цього кроку?
– Ідею підказали життя, робота. Тоді почалася активна розбудова банківської системи України. Ще очолюючи Національний банк, я розумів: без кадрів, висококваліфікованих спеціалістів, добре підготовлених, з новим мисленням фахівців, які крім знань фінансової сфери володіли б новітніми інформаційними технологіями, вітчизняні банки на ноги не поставити. Отож і почав втілювати цей задум у Промінвестбанку.
–Чи задовольняє Вас навчальна програма, рівень викладання в інституті?
– Навчальна програма коригується залежно від потреб банку. А якщо вносяться корективи, то можна говорити і про невдоволення. Однак процес цей об’єктивний – зміни підказує досвід. Хоча, звичайно, багато тут залежить від керівника, його проникливості, вміння вчасно відчути необхідність у змінах. Що ж до рівня викладання, то студентів навчають висококласні фахівці. Прагнемо, щоб так було завжди.
– У багатьох вузах вже серед абітурієнтів віддають перевагу юнакам перед дівчатами. Чи існує це питання для Вас? І якби академік, професор Матвієнко здійснював набір на переший курс інституту чи, скажімо, на кшталт мистецьких шкіл, до своєї творчої фінансової майстерні, якій статі він віддав би перевагу?
– Для мене питання статі не існує. Я віддаю перевагу не якійсь з них, а тим, хто має добру базову освіту, аналітичний розум, прагне до знань, кмітливий, зважливий і водночас рішучий, для кого справа – понад усе. За цими критеріями добираємо кадри і в банк.
– У банку працюють сьогодні тисячі фахівців, випускників різних вузів. Чи вважаєте Ви, що комусь бракує підготовки з предмета, курс якого читається в Інституті банківської справи, але в тих інших вузах його не було?
– Так, подібне часто-густо кидається у вічі. Але знаєте, людина має сама відчувати, яких знань їй бракує, і надолужувати втрачене. Якщо вона цінує роботу, відповідально ставиться до справи, то зробить усе, аби ліквідувати «прогалини». У роботі трапляється чимало випадків, які перевіряють нас на знання, підготовленість, фаховий рівень. І не в тому головна біда, що чогось не знаєш – гірше, коли залишаєш цей недолік невиправленим.
– У 2001 році в нашому інституті відбувся перший випуск. Чи не згадався Вам, Володимире Павловичу, 1959 рік, коли в Київському фінансово-економічному інституті пролунав останній дзвоник для Вас, і що Ви сказали нашим випускникам у напутньому слові?
– То була прекрасна пора, час мрій, дерзань і дій. А в напутньому слові нашим випускникам я сказав те, що вважаю головним. Тільки робота: наполеглива, копітка, до сьомого поту, до безтями, викує з них справжніх фахівців. Альтернативи тут немає. І якщо вони мають серйозні наміри стати висококваліфікованими спеціалістами, досягти чогось у житті, повинні працювати. Без цього, без любові до професії, своєї справи пуття не буде.
– Кажуть, людина, яка власноруч збудувала собі будинок, прагне зробити це ще хоча б раз, аби уникнути допущених помилок. Давайте помріємо, – уявимо, що Ви закінчили школу і маєте зробити вибір свого подальшого шляху. Яким він буде?
– Це той випадок, коли я знову не обминув би граблі. Готовий наступати на них знов і знов, бо без банківської справи свого життя не уявляю.
Ярослава ЧАМАРА,
спеціальний кореспондент
Прес-служби Промінвестбанку
|
