 Запропонований проект Програми діяльності уряду на 2002-2004 роки, хоча і охоплює різні сфери суспільно-економічного життя України, є, по суті, загальним напрямом роботи. Не встановлено конкретних напрямків розвитку економіки, не окреслено стратегії діяльності на перспективу, не визначена роль держави в стимулюванні розвитку народногосподарського комплексу України.
Програма діяльності уряду має починатися з чітко визначених стратегій розвитку країни, що базуються на всебічній підтримці національних виробників і інвесторів як основи зростання добробуту народу. Головним завданням діяльності уряду слід вважати побудову ринкової економіки соціального спрямування за активної участі держави в розвитку пріоритетних галузей, збільшенні кількості робочих місць, захисті вразливих верств населення.
У проекті Програми необхідно приділити значно більшу увагу економічному блоку питань. До 2004 р. реальний ВВП планується наростити на 19,7 відсотка. Це становитиме лише 68,6 відсотка рівня 1992 року. Тому, таке зростання – це завдання-мінімум. Крім того, необхідно визначити плани і по інших макроекономічних показниках. Передусім:
1. Зменшити кредиторську заборгованість з 242,5 млрд. грн. в 2001 до 200 млрд. грн. в 2004 році. Це становитиме 68 відсотків ВВП 2004 року, проти 120 відсотків у 2001 році. В 1992 році це співвідношення становило 38,4 відсотка.
2. Наростити інвестиції в основний капітал в 1,9 разу з 26,7 млрд. грн. (13,2 відсотка ВВП) до 50 млрд. грн. (17 відсотків ВВП 2004 року). В 1992 році це співвідношення становило 18 відсотків.
3. Здійснити заходи щодо зменшення частки збиткових підприємств з 42 відсотків у 2001 році до 25-30 відсотків у 2004 році. В 1992 році таких підприємств було 9,5 відсотка.
У проекті Програми не чітко визначені галузеві пріоритети. Крім літако-, судно-, автомобілебудування це повинні бути і інші галузі, які використовують значні обсяги національного технологічного і виробничого потенціалу, дають завантаження багатьом підприємствам-суміжникам. На новий щабель слід підняти підприємства групи Б, що виробляють товари широкого вжитку. Необхідно чітко встановити економічні важелі відтворення цих галузей, сприяти збуту їх продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Важливо визначити, якими темпами має розвиватися та чи інша галузь і виробництво, щоб досягти оптимальних пропорцій в економіці. Частка машинобудування в промисловості знизилась з 30,5 відсотка в 1990 до 13,4 відсотка на початок 2001 року, легкої – з 10,8 до 1,6 відсотка. Треба визначити, яка частка цих та інших галузей в економіці має бути в майбутньому, які будуть важелі для їх розвитку. Не зовсім обґрунтованим видається віддання переваг малим підприємствам. Базову інфраструктуру будь-якої економіки становлять потужні підприємства. Тому, «малі» і «великі» підприємства мають розвиватись за єдиними «правилами гри».
У проекті Програми декларується пріоритет інновацій, але не визначені джерела їх фінансування та заходи стимулювання національних інвесторів. Дуже важливо не допустити адміністративного тиску на банки щодо фінансування неперспективних проектів. Не зрозуміла стратегія виведення надлишкових потужностей в гірничо-металургійному комплексі. Необхідно якнайшвидше замінити застарілу техніку. В проекті зовсім не висвітлена проблема підвищення якості продукції.
<<Продовженння читайте тут>>
|
