Зітхає травневим теплом з далини
Землі повноцвітна чаша,
Де світ без війни і день без війни,
І зоряна доля наша.
Володимир МАТВІЄНКТО
Травневоцвітна, травневозапашна весна. А ще весна уже віддаленої роками, незабутньої Перемоги 9 травня 1945 року. Сьогодні, з відстані років, маємо право сказати, що довгоочікувана Перемога – це порятунок людства, а отже, і наступних поколінь. Та насамперед Перемога – це історія багатонаціональна і неодцвітна. Адже на карту знищення гітлерівці поставили країну, у якій народились і жили наші діди-прадіди, наші батьки – сіячі, будівничі, хлібодари, воїни і добротворці.
Перемога 1945-го – то особлива сторінка нашої Вітчизняної і без перебільшення Світової історії. А героїка Великої Вітчизняної війни сьогодні для повоєнних поколінь – це Книга нездоланності наших народів, нашого солдата-переможця, солдата-визволителя. Глибоко переконаний, що Перемога над фашизмом – Свято всенародне. А віхи її добре відомі тисячам і мільйонам батьків і дітей. І назвати їх бодай коротко необхідно: це битва за Київ, оборона Ленінграда, битва за Москву, Сталінград, Курська дуга, Корсунь-Шевченківська битва, Берлінська операція і повергнення Рейхстагу.
Все це найтяжчі, найтрагічніші випробування людини-воїна, загалом людських можливостей.
Сонце нашої Перемоги – довічний оберіг людської Пам’яті, а водночас оберіг народу-визволителя. Такий він – конкретний зв’язок часів, неперебутня героїка батьків і дітей. Адже мир і миротворення – то найвище Свято людей і людства. А День 9 травня 1945 року залишиться назавжди зоряним Святом нашої Вітчизни. Воно щороку нагадує нам і про незліченні жертви, якими позначені п’ять років найтяжчої, найжорстокішої Другої Світової.
Тому від серця до серця щиро вітаю всіх ветеранів, мужніх і нездоланних фронтовиків, захисників, оборонців рідної Батьківщини, отчого краю і людства.
Низький уклін Вам, дорогі ветерани! Передовсім бажаю здоров’я, сімейних радощів і многая літа!
