У рідне село Білка, що на Житомирщині, Володимира Матвієнка покликали жнива. Та це й закономірно. Адже в селі тепер діє дочірнє сільськогосподарське підприємство Промінвестбанку «Обрій», і Голові Правління банку потрібно достеменно знати, що робиться на отчій землі, у батьківському краю, де польові та лісові стежки-дороги сходжені ним з дитинства. Відтоді добре знайомі Володимиру Павловичу не лише рідна Білка, а й довколишні села – Бондарівка, Сушки, Новина, Кам’янка, Ушомир, Поліське та інші.
Отже, кличе жнивна пора, а це, як відомо, найвідповідальніший час, коли кожна робітня днина годує рік. Тож і дорога наша пролягла від зернини до хлібини, від села до поля, від злагоди серця і розуму.
Такий він – зоряний поклик душі поліщука, професора, сина сільського будівельника і матері Лукії – вічної трудівниці. Сьогодні лише незагасна пам’ять повертає їх у синівські думи-роздуми та на сільське кладовище, яке В. Матвієнко ніколи не обминає, обов’язково зайде доземно уклонитися.
Наш репортаж читайте тут. Микола СИНГАЇВСЬКИЙ
Фото Віталія ПРИХОДЬКА
|
